КОНСУЛЬТАЦІЇ

  Риторичне запитання, та варто час від часу замислюватися над тим, щоб уберегтися від спокуси поставити навчальні цілі над плеканням тіла і духу малюка.

Історично склалося так, що наш народ визначав головним завданням щодо дитини – виховання. Не вигодовувати, як у росіян (воспитывать) і не вести, як у європейців (educate), а саме виховувати, тобто ховати, берегти від усього, що може загрожувати їй фізично і духовно.

Минали віки, змінювалися, але не зникали загрози. Крім фізичних чинників (побутові травми, побутова хімія, опромінення мобільним телефоном, перебування перед екраном телевізора чи комп’ютера, забруднення середовища, шкідлива їжа, куріння поблизу дитини), постало багато психологічних небезпек. Таких, як відсутність комфортного для дитини соціального середовища, пропаганда насилля, відвертої сексуальності, споживацього способу життя, вживання батьками алкоголю… Це та інше наносить дитині психоемоційні травми, що спричинюють цілий спектр захворювань і деструктивну поведінку (негативізм, істерики, агресію), позначаючись на дорослому житті.

Тож маємо вберегти дитину від негараздів і вже цим самим закласти фундамент її здорового розвитку, допомогти жити повноцінно і щасливо.

Загальновідомо: дитинство – унікальний період у житті людини, адже саме в цей час формується її здоров’я, відбувається становлення особистості. Досвід дитинства багато в чому визначає доросле життя людини.

Формування у кожного вихованця активної життєвої позиції щодо власного життя та власної безпеки, озброєння його знаннями та навичками безпечної поведінки вдома, на вулиці, у дитячому садку тощо, збереження та зміцнення здоров’я, формування здорового способу життя дошкільнят – одне з найактуальніших завдань роботи нашого педагогічного колективу.

В організації навчально – виховної роботи з питань безпеки життєдіяльності дошкільників варто визначити три основні напрями, за яким працює наш колектив:

·                   робота не обмежується засвоєнням норм та правил;

·                   дітей навчаємо обачності; формуємо навички орієнтування і швидкої реакції в екстремальних ситуаціях;

·                   дотримуємося єдиної стратегічної лінії у діяльності педагогічного, дитячого та батьківського колективів.

Відповідальність за організацію роботи з питань охорони праці несе завідувач закладу. Усі інші працівники закладу несуть відповідальність у встановленому чинним законодавством порядку за виконання інструкцій з охорони життя та здоров’я дітей. У статті 11 Закону України «Про дошкільну освіту» зазначено так:

«Дошкільний навчальний заклад

·                   створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно – гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання;

·                   формує у дітей навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки;

·                   сприяє збереженню та зміцненню здоров’я, розумовому, психологічному й фізичного розвитку дітей».

Як зберегти здоров’я дітей? З перших років життя допитливість малят, активність у пізнанні навколишнього можуть інколи становити небезпеку для них. На жаль, формування безпечної поведінки найчастіше розуміють як цілу низку заборон. При цьому дорослі, які люблять дітей, опікуються ними, не помічають, як часто вони повторюють слова: «не можна», «відійди», забуваючи, що тільки слушні та вчасні поради дорослих можуть справді допомогти дитині берегти своє життя, зміцнювати здоров’я, усвідомлювати, що гратися можна не скрізь і не завжди, і що деякі заборони та правила – не примхи батьків і педагогів, а життєва необхідність.

Дорослі мають зробити все для того, щоб кожна дитина була здоровою та постійно перебувала у безпечних умовах. Це найголовніше завдання як працівників дитячого садка, так і батьків дітей, або осіб, що їх заміщують

Чинники, які найчастіше

становлять небезпеку для дітей

·         Неблагополучні сім’ї, в яких можливі такі негативні явища, як насильство над дітьми (фізичне, психічне, емоційне), бездоглядність, знущання тощо.

·         Діти вулиці, безхатьки-дошкільники за живих батьків: негативний вплив підлітків девіантної поведінки; використання дітей дошкільного віку дорослими безхатьками, залучення їх до протиправних вчинків з негативними наслідками.

·         Незнання дітьми правил дорожнього руху.

·         Незнання дошкільниками правил пожежної безпеки, що може призводити до каліцтва і навіть смерті.

·         Небезпеку для дошкільнят можуть становити ситуації: «сам удома», «сам на воді» (на річці, ставку, озері, морі), «сам у лісі» без догляду дорослих.

·         Небезпека подекуди чатує на дитину і в ситуації «дитина – незнайомий дорослий».

Як досягти безпеки дітей?

Звичайно, починати треба з просвітницької роботи як серед батьків так і серед дітей.

Фахівці стверджують: формування відповідального ставлення до власної безпеки має відбуватися на всіх етапах життя людини, а розпочинати його варто з раннього дитинства. На жаль, значення раннього і дошкільного віку в становленні культури безпеки життєдіяльності людини, культури її здоров’язбереження сьогодні недооцінюється. Дорослі (педагоги і батьки) основну свою місію здебільшого вбачають у тому, щоб захищати та оберігати дитину, але ж дуже важливо – підготувати її саму до реального життя, насиченого різними подіями, зустрічами, ситуаціями, подекуди небезпечними.  Звичайно ж, максимального ефекту можна досягти, якщо в діяльності педагогічного та батьківського колективів буде відпрацьовано єдину стратегічну лінію.

​

Від дошкільників ще не можна очікувати самостійних правильних рішень у тому чи іншому випадку. Безпечну поведінку маємо формувати.

Що ж має враховувати педагог?

Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має вестися з урахуванням таких головних чинників:

·         Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм та правил поведінки. Їх треба також навчати обачності, вмінню орієнтуватися та швидко реагувати в екстремальних ситуаціях.

·         Максимальний ефект досягається, якщо навчально-виховна робота ведеться одночасно в трьох напрямках: дитсадок – діти – батьки.

·         Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої «шокової» терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів.

·         Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небезпеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Працюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм «вікові» страхи, спричинені високою емоційністю, малим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиблюючи знання дітей про навколишнє, ми формуватимемо в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить в собі елементів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.